Про дії нинішньої української влади, про перспективи України щодо вступу у Європейський Союз, про переговори у Мінську та про інші важливі для держави питання кореспондент ForUm’у провів відверту розмову з українським політичним діячем, членом Української Гельсінської Спілки, дисидентом, народним депутатом VIII скликання Юрієм Шухевичем.

- Юріє Романовичу, добрий день! На вашу думку, чи можна вважати діючу в Україні владу легітимною?

- В мене дуже критичне відношення до нашої існуючої влади. Ця влада прийшла на крові людей, які загинули на Майдані під час Революції Гідності. Ну і що? Вона зрадила ідеали Майдану: весь цей Майдан, все це наше стремління до Європи, всі ці європейські цінності – влада підмінила європейською асоціацією на словах.

А в дійсності влада, яка була, по своїй суті, така і залишилася. Тому що, коли ці хлопці і дівчата вийшли на Майдан, вони хотіли змінити саму суть влади, а не персоналії. А змінилися практично персоналії, не більше. Залишилася та сама корупція, а з війною ще додалася зрада. До того всього ми ще маємо те, що було в нас і колись – безвідповідальність: які би злочини у нас не робилися, вони не караються.

Якщо підходити з формальної точки зору, то влада у нас легітимна, так. Але є інша точка зору: чи ця влада порушує Конституцію та інші закони України, чи ні. От зважаючи на це, легітимною її назвати тяжко.

- Як ви вважаєте, чи в результаті Революції Гідності народ став жити гідніше? Чому, на ваш погляд, все частіше лунають думки, що «за Януковича було жити краще»?

- По-перше, тут відіграла свою роль світова економічна криза, а по-друге, ми маємо війну на Донбасі. Але ж важливі теми у нас заговорюють. Я вже не раз помічав, що є дуже багато речей, які ви, журналісти, замовчуєте. От є якась поважна тема. І нараз замість того, щоб голосно про неї заявити, журналісти скажуть півслова або взагалі не скажуть нічого.

От було про квартиру Лещенка, ой Боожее! З цією квартирою Лещенка вони вже забули про все інше. 31 серпня минулого року були розриви гранат під ВР – заговорили тему. Хоча, за словами Авакова, за два дні до того слідкували за Тягнибоком, бачили, як він був в якомусь батальйоні, а потім людина з того батальйону кидала гранату. Добре, ніби все ясно, але чого ж ви не розслідуєте? Ні, а вони тут же кидають справу щодо хабаря Мосійчука. І вчепилися, забувши і про вибухи гранат під ВР, і про особливий порядок самоврядування на Донбасі. Оці теми привертають увагу, і про них потрібно говорити.

І ніби цензури немає, але є заговорювання, ви ж бачите. Значить, вона, цензура, все-таки є. і виглядає вона так: «Хлопці і дівчата, журналісти, от ви маєте, пробачте на слові, жуйку, і жуйте її скільки хочете».

- Пане Шухевич, українська влада потребує кредитів МВФ. Коштом чого будуть отримані ці кредити? На чию користь реалізуються реформи в Україні?

- А ми хіба знаємо, на що тратяться кошти МВФ? От отримали один транш, от чекаємо другий, але на що вони пішли? Із загального нам кажуть: «Траляля-траляля». Але ж ми в дійсності не знаємо того.

Тут ось що: ми отримаємо ці кошти, але нам доведеться дорогою ціною їх віддавати. А хто буде це робити? Не ми, а наші діти і внуки. Вони вже ростуть із боргом МВФ. На жаль, але так воно є.

Але на що потрачені ці кошти, хто буде мати користь від того? Ми знаємо це? Ні. А між іншим, спеціалісти кажуть, що нам не потрібні ці кошти і що якби ми мобілізували наші внутрішні резерви (а це і митниці, і податкові, і багато ще чого), то їх взагалі не потрібно було би.

- Юріє Романовичу, як ви ставитеся до перспективи скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення? До чого це може призвести?

- Дуже негативно. Я не те що проти, бо в іншій ситуації це, можливо, було би добре, але точно не в нашій. Я нещодавно на засіданні 40-річчя Української Гельсінської Спілки в Католицькому Університеті говорив з представником із Латвії, з тим, хто починав ще з тих років все це. І він сказав, що «ми пройшли цей шлях, а вам потрібно задуматися, чи потрібно вам йти ним. Всі наші землі скупили шведи і данці, а ми сіємо травичку і не більше. Ми не є власниками своєї землі». Бо там ЄС дає їм якісь свої відшкодування за те, що вони не займаються землею, і там високі ціни на продукти в інтересах європейських монополій.

А в нас українець не зможе купити цю землю, бо в нього немає за що. А якщо йому візьмуть і подарують, наприклад, гектар землі, то чи зможе він лопатою і мотикою обробити її? Це не грядка біля хати, а цілий гектар. Відповідь: ні. А що це значить? Що він буде змушений її продати. От вам і відміна мораторію.

Безумовно, треба вирішувати це питання. Потрібні безпроцентні кредити або з надзвичайно низькими процентами на довгостроковий період, щоб люди ті кредити могли брати і мали час загосподарювати цю землю. От тоді потрібно про це говорити.

- Як ви оцінюєте поставу українських посадовців в останньому польсько-українському конфлікті навколо оцінки «волинських подій»?

- А в той час, коли були ті події, хіба українська влада була? Була німецька окупаційна влада, якої вже немає, і немає кому вибачатися. А з іншого боку, формально була радянська влада. То про що ми говоримо? Якщо навіть говорити про польську владу, то був лондонський уряд, який багато в чому завинив, що ці події відбулися. Але навіть хоч той уряд був у еміграції, він був легальний, його визнавали воюючі держави, і американський уряд, і радянський. Він також несе відповідальність. А українці тут до чого? Який уряд має у нас нести відповідальність?

Я от також не розумію, чому поляки так вчепилися за Бандеру? По-перше, не забувайте, що він в липні 1941 року вже був заарештований і до вересня 1944 року був в німецькому ув’язненні. Спочатку у Берліні, а потім у Заксенхаузені. І він ніякої участі не приймав у тих подіях і не мав ніякого впливу на це. А надмірна чи не надмірна героїзація Бандери – ми ж не кажемо, що поляки так чи інакше когось героїзують, бо це справа поляків. Та врешті-решт, це справа кожного народу, він сам оцінює своїх діячів, робити їх героями чи не робити.

Та доки Москва, поляки або ще хтось буде оцінювати наших діячів так чи інакше? Де ж таке видано, де ж таке чувано?

- Як ви оцінюєте конфлікт на Донбасі та позицію української влади у ньому?

- Я дуже негативно оцінюю. По-перше, хто веде переговори у Мінську? От яка роль там Кучми? До речі, він уже хоче від своєї ролі відмовитися, а Безсмертний уже це зробив. Щось їх не влаштовує, але я би сказав просто, що їх нудить від того. А що там робить Медведчук, кого він там представляє? Говорять про таємні протоколи і домовленості, про які ми нічого не знаємо. Де ж наші контрольні функції, не тільки законодавчі? Їх нема.

То що ми можемо сказати про Мінські переговори? Я до них ставлюся негативно, бо нам нав’язують певні рішення в інтересах Кремля. А я проти того. Там ми маємо відстоювати українські інтереси: це суверенітет і цілісність нашої держави, яку нам гарантував (або заявив) Будапештський меморандум, за який ми віддавали атомну зброю.

- Приводом до Революції Гідності послужила євроінтеграція. Але сьогодні ми бачимо що навіть таку елементарну річ, як безвізовий режим, українці не отримали, не кажучи вже про якесь економічне зростання, пов’язане з підписанням угоди про асоціацію з ЄС. Це виглядає як зрада України з боку ЄС. Чи не так?

- Коли були слухання про «волинські події», я слухав дебати в Польському Сеймі. І там є такий депутат Вінницький, який сказав «що ми ж тоді провокували українців із тою Асоціацією з ЄС, з НАТО. Але Україну ні тут, ні там не чекають, і ще не скоро їм це осягнути». Тож європейці нас не чекають і нас не хочуть. Таку масу корупціонерів брати в Європу – це неможливо!

А нам це подають зовсім інакше, з тими візами… знаєте, мені це нагадує картину, коли віслюкові на тичці прив’язують перед мордою моркву, і віслюк тягнеться, і все ніяк не може дотягнутися, але біжить. Ми – щось подібне.

- Юріє Романовичу, на вашу думку, нові комунальні тарифи – вони в інтересах народу? Бо нам український уряд подає це саме так, пояснюючи підвищення цін європейськими нормами.

- Ви їх краще спитайте, а де ж європейські заробітки? Бо то співвідносно. Коли у нас все обвалювалося після Союзу, росли ціни, один казав мені: «Кілограм м’яса коштує 150 купоно-карбованців, а це один долар. А де ти в Америці купиш за один долар таку кількість м’яса?». Але ж він забув про те, що ці 150 купоно-карбованців – це або половина, або більша половина місячної заробітної плати. Бо тоді отримували або 200 або 300 купоно-карбованців, а хто в Америці отримував два або два з половиною долари місячної зарплати? Ніхто. Це зовсім неспіврозмірні ціни.

І ми зараз не отримаємо такого заробітку, пенсії та всього іншого, як пересічний європеєць.

- Пане Шухевич, прокоментуйте, будь ласка, вашу заяву щодо імпічменту Президента.

Юрій Шухевич: - Я не планував цього. Я виступив і сказав, те, що я хотів сказати: що слідча комісія має розібратися у діях влади і парламенту, тому що він усунувся від своїх контрольних функцій.

Щодо імпічменту. Є у нас таке в нашій Конституції, але у нас немає відповідного закону. Його застосувати теоретично можна, а практично – ні. А такого закону ця Верховна Рада не прийме, тому це розмова про пусте.

- І наостанок, Юріє Романовичу, яке майбутнє ви прогнозуєте нинішній українській владі?

- Я не пророк і не хочу бути гадалкою, але скажу, що як тільки я став депутатом ВР, я був присутній при розмові депутатів з Блоку Петра Порошенка. Я не пригадую вже, що то була за ситуація, але вони сказали, що «якщо так піде і далі, то він погано закінчить». А я задав тоді таке провокаційне питання: «Як Янукович?». А мені відповіли: «Може, ще й гірше». І це думка членів Блоку Петра Порошенка. Я тут від якихось коментарів утримуюся, я просто вам передаю те, що вони мені сказали.

Юлия Процышена, ForUm

Спасибо за Вашу активность, Ваш вопрос будет рассмотрен модераторами в ближайшее время

Ботинки зимние