Україна знову обирає. Цього разу новий склад Верховної Ради. Українці шукатимуть щастя увосьме за 23 роки своєї незалежності. Чи буде чергова спроба оновлення законодавчої влади успішною, судити поки зарано. Але якщо вірити нумерології, то число «вісім» - символ закону, згоди та стабільності, але в той же час революції і переворотів. Чи можна покладатися на цифри, побачимо згодом, а поки дивимося, як голосувала сьогодні Україна.

Голосує столиця

Отже, 26 жовтня 2014 року, Київ. До відкриття виборчих дільниць ще 15 хвилин, проте біля них уже вишикувалися перші охочі виконати свій громадянський обов'язок. На диво, найбільш ранніми пташками виявилися не лише пенсіонери, як це зазвичай буває, але й досить молоді люди.

О 8:05, напевно, перший заповнений бюлетень на цих виборах уже був кинутий в урну. На жаль, його володарка поспішала і відмовилася приділити нам хвилинку уваги.

На відміну від неї 25-річний Максим Максименко прийшов на дільницю спеціально раніше, щоб зустріти тут Главу держави.

«Прийшов з ранку, щоб зустрітися з Порошенком (сміється. - Ред.). Настрій сьогодні неоднозначний. Дуже складно зробити вибір, тому що незрозуміло, чого чекати. Взагалі, немає до жодної з політичних сил повної довіри, але є надія. Нашим політикам треба почати думати про завтрашній день, а не лише про сьогодні та свою кишеню. Чесно кажучи, не знаю, чи зможе ця Рада щось змінити, змінити ситуацію на Донбасі, але хочеться вірити», - каже хлопець.

До речі, на дільниці в Палаці офіцерів у Києві, де голосує Петро Порошенко, практично кожен другий цікавився у членів виборчої комісії, чи проголосував Президент. Для когось голосувати на одній дільниці з Президентом почесно, а хтось не надає цьому ніякого значення.

«Те, що тут чекають Президента, я звик. Тут завжди когось чекають. Для мене це особливої ролі не грає, і ніяких незручностей не відчуваю. Втім, сьогодні не це важливо. Зараз у нашій країні гинуть наші люди - незрозуміло за що. Крім цього війна - це й економічний занепад, і величезні видатки. Раніше я рідко голосував, але зараз прийшов. Я чекаю від партій, які пройдуть у новий парламент, адекватної роботи. Хоча й розумію: щоб відбулися зміни, потрібен час, адже обстановка дуже складна у нас сьогодні», - ділиться з нами своєю думкою 40-річний Володимир.

Незважаючи на мінусову температуру повітря, у Подільському районі наші кореспонденти зустріли ще кількох охочих, які чекали початку голосування ще до відкриття виборчих дільниць.

«Я студент першого курсу, вивчаю політологію, тому в своєму, досить молодому, віці з особливим трепетом стежу за усіма політичними змінами в країні. І сьогоднішній день для мене особливий, адже це мої перші вибори. За щасливим збігом обставин, мені вчора виповнилося 18 років, і після активного святкування я вирішив, що першим маю проголосувати на нашій виборчій дільниці. Свій вибір я зробив уже давно і сподіваюся, що політична сила, за яку я віддам свій голос, не розчарує виборців», - ділиться радісними емоціями київський студент на ім'я Костянтин.

Особливу увагу перехожих і нетерплячих виборців привертав сивочолий чоловік із величезною валізою. «Чесно кажучи, неприємно, що на мене підозріло озираються. Напевно, думають, що я терорист, а у валізі у мене 10 кілограмів тротилу (сміється. - Ред.). Справа в тому, що я лечу у відпустку в Індії, там саме початок туристичного сезону. Проголосую, і відразу ж у «Бориспіль». Хотів би сказати, що сподіваюся на те, що, коли повернуся додому, Україна буде жити по-новому, але, чесно кажучи, не вірю в це. Мені здається, що нашу країну ніщо і ніхто уже не врятує, тому голосуватиму за тих, хто вже був при владі і зможе утримати країну на плаву в такий неспокійний час. Хоча, знову-таки, чи вдасться це їм?» - песимістично розмірковує 59-річний Володимир.

Молода сімейна пара, Ірина і Матвій, обнімаючись, намагалися зігрітися: «Ми завжди ходимо голосувати разом із тих пір, як одружилися. Це вже п'яті наші спільні вибори. Щонеділі ми ходимо в храм, який неподалік від школи, де розташована наша виборча дільниця, тому вирішили проголосувати дорогою на службу. Та й стояти в черзі за бюлетенями не доведеться, хіба що під дверима померзнути. На сімейній нараді вирішили, що голосуватимемо за тих людей, які ще не були при владі. Віримо, що нові люди будуть впроваджувати щось нове, а не підтримувати колишній політичний курс. Дасть Бог, нарешті почнемо жити, а не стрибати з кредиту в кредит».

На виборчих дільницях інших районів столиці вдалося зустріти більш оптимістично налаштованих співгромадян.

«Ми прийшли на вибори всією родиною. Сьогодні особливий день для всіх нас, адже після стількох спроб відстояти право поміняти владу нарешті настав день вибору! Те, що зараз відбувається у країні, - природний процес для молодої держави на шляху до становлення. Проголосуємо, а потім поїдемо за місто святкувати, як у старі добрі часи, коли на виборчих дільницях грала музика і працювали виїзні буфети зі смачними частуваннями», - каже глава сімейства 63-річний киянин Владислав Павлович.

«Я за те, щоб наша єдина країна вийшла з цього ступору. Точно знаю, що так воно і буде. Не розумію тих, хто не ходить голосувати. Я стояв на Майдані і вірю в наше світле майбутнє, адже є й моя заслуга в тому, що сьогодні ми всі вибираємо нову владу. Слава Україні!» - з натхненням вигукує 23-річний безробітний Олександр.

«Ой, молодь! Скільки вовка не годуй, а він усе одно в ліс дивитиметься. Злодії і пройдисвіти рвуться до влади, задобрюючи нас обіцянками, - втручається в нашу розмову Захар Павлович, який проходив повз. - Не вірю нікому! Діти живуть в Ялті, так як, скажіть на милість, мені, пенсіонерові, поїхати до них? Розвал країни, корупція, війна, а вони вибори затіяли. Президента обирали, а тепер цих дармоїдів. За свої 83 роки жодні вибори не пропустив, тому сьогодні прийшов, хоча проголосую проти всіх, хай і не думають, що поставлять галочку замість мене», - голосно обурюється Захар Павлович.

Підтримати нашу майже вже суперечку вирішила літня сімейна пара: «Ми з чоловіком також усе життя ходимо на вибори, а як по-іншому? - запитує Надія Іванівна. - Не йти, а потім звинувачувати всіх навколо, що обрали таке керівництво країни? Настрою, звичайно, зовсім немає, але голосувати треба». Смикнувши дружину за рукав ще радянського виробництва пальто, чоловік похилого віку недбало випалив у наш бік: «Що нам, людям похилого віку? А ось за молодь прикро!»

Але були й ті, хто до останнього моменту не визначився у своїх політичних симпатіях. Багато виборців ретельно вивчали інформацію про кандидатів.

«Зовсім не знаю, за кого голосувати. Зараз ще почитаю на стінах інформацію про кандидатів і тоді остаточно визначуся. Дружина переконувала проголосувати за «мажоритаркою» за кандидата, якого вона особисто знає, але я думаю, що це слабкий аргумент на його користь (посміхається. - Ред.). З одного боку, нерозумно голосувати проти всіх, а з іншого - нема за кого», - каже 37-річний приватний підприємець Олексій.

«Зізнаюся чесно, я не голосуватиму, як і на президентських виборах, - відповідає 26-річний програміст Максим. - Справа в тому, що мені дуже далеко їхати додому - я прописаний у Волинській області - тому й не думав про те, кому віддав би голос».

На дитячому майданчику, що розташований біля входу на виборчу дільницю, гуляла з дитиною двох років молода жінка.

«На жаль, я не зможу проголосувати, адже прописана в іншому місті, але дуже б хотілося. Мій чоловік сьогодні у відрядженні - охороняє одну з виборчих дільниць Київської області, і ми всією сім'єю дуже хвилюємося за нього і весь час читаємо стрічки новин. Він міліціонер, у важкий час Євромайдану стояв на Грушевського, потім вирушив у зону АТО. Вам не передати словами, скільки нам довелося пережити і як я хвилювалася. У нас маленький син, і ми хочемо, щоб він жив у нормальній країні, тому найближчим часом чоловік планує звільнитися з правоохоронних органів і вирушити за кордон, потрібно заробляти гроші на житло. Хоча я все-таки сподіваюся, що нова Рада підніме не тільки ціни, але й зарплати», - розповідає 26-річна Валентина.

53-річна Варвара, яка прийшла під руку з мамою-інвалідом другої групи, повільно спускалася численними сходами. Вона відмовилася відповідати на запитання представників екзит-полу, але погодилася поговорити з журналістами.

«А ми з мамою не зможемо проголосувати з вини тієї ж системи, яка ввела в ужиток хабарництво і бюрократію. Не виявивши у поштовій скриньці запрошення, ми подумали, що вони просто загубилися. Але виявилося, що нас немає в списку. Шкода, що старенькій мамі довелося в таку холодну погоду виходити із квартири», - з обуренням поділилася вона проблемою.

Загалом на виборчих дільницях у столиці протягом усього дня черг помічено не було. Бувало навіть так, що члени виборчих комісій сиділи в гордій самоті й очікували киян. Ті ж, що дійшли до дільниць, робили свій вибір не поспішаючи, встигаючи при цьому зберегти на свій ґаджет свій вихід із «виборчих кабінок» і процес опускання бюлетеня в урну.

Голосує Президент та його родина

Президентське подружжя цього разу порушило свої сімейні традиції. Голосували всі окремо. Першим прийшов віддати свій голос Олексій Порошенко, старший син Президента. На превеликий жаль журналістів, йому вдалося непомітно прослизнути повз диктофонів та камер. Він зробив свій вибір і тихо пішов.

Другою з президентської родини на виборчу дільницю прибула перша леді - Марина Порошенко. Щоб отримати свій виборчий бюлетень, їй довелося постояти хоч і невелику, але чергу. Після голосування пані Порошенко повідомила, що її чоловік поїхав на Донбас контролювати, як проходять вибори.

«Чоловік зараз на Донбасі. Він поїхав для особистої перевірки голосування, щоб усі на сході, як мирні жителі, так і військові, змогли проголосувати».

Що ж, поки Порошенко був на Донбасі, нам довелося чекати. Годину. Дві. Три. Чотири. І ось близько 14:30 Президент у хорошому настрої приїхав на свою виборчу дільницю. Чи то так співпало, чи то йому пощастило, але черги за бюлетенем не було. Всіх присутніх на дільниці цікавило запитання, за кого віддав свій голос Порошенко, але це залишилося таємницею. Глава держави лише сказав, що проголосував за європейське майбутнє.

«Я проголосував за європейський розвиток, за оновлення влади, і я дуже сподіваюся, що ми матимемо нову, потужну проєвропейську коаліцію... Я сподіваюся, що запит українського народу на оновлення влади та формування нової коаліції нарешті буде здійснено. Сподіваюся на підтримку моїх зусиль мати єдину потужну команду для проведення реформ».

Крім того, Президент поділився своїми враженнями від поїздки на Донбас. «Мені приємно було побачити, що чутки про те, що не відкриється велика кількість дільниць на Донбасі, не відповідають дійсності. Ті проблеми, які нібито були в Слов'янську, Дзержинську та Новоайдарі, - вони усі вирішені. Явку виборців на Донбасі можна порівняти з явкою в Києві», - каже він.

Варто зазначити, що під час голосування Президента виборча дільниця була відкрита. Тому всі ті, хто прийшов, міг спокійно проголосувати разом із Главою держави.

Голосує Україна від заходу до півдня

А поки ми чекали на Президента, вся Україна продовжувала робити свій вибір.

«Я пішла на вибори з самого ранку, щоб встигнути до відкриття дільниці. Хотіла встигнути проголосувати перед роботою. Відкрили її вчасно, все пройшло швидко і спокійно. Таких, як я, що працюють у неділю і прийшли з самого ранку, до речі, теж було чимало. Не думаю, що це якесь епохальна подія, але вважаю, що голосувати треба було», - розповідає 45-річна Олена, яка проживає у Київській області.

З самого ранку пішла на вибори і мешканка Запоріжжя, 72-річна пенсіонерка Людмила Ігорівна. «Я не хотіла нікуди сьогодні йти, надто часто у нас вибори проходять, набридло. Але чоловік змусив, сказав, що треба (сміється). На нашій дільниці багато людей було, але без пригод, спокійно», - ділиться з нами жінка.

А ось мешканку Житомира 34-річну Олену піти на вибори змусив не чоловік, а громадянський обов'язок. «Я скористалася своїм конституційним правом голосу, хоча моя сім'я не пішла на вибори, незважаючи на те що наша виборча дільниця прямо біля нашого будинку. Я, чесно кажучи, їм не сказала, куди йду. Політичні теми в нашій родині - табу відтоді, як із зони АТО в труні привезли нашого сусіда. Але я впевнена, що після виборів війна закінчиться, для цього я й проголосувала», - зі сльозами на очах каже жінка.

Без особливого ентузіазму на вибори цього разу прийшов і 47-річний Максим, мешканець Вінниці. «Щось дуже часто у нас в країні вибори. Якщо б це приносило користь, то я готовий хоч щодня на них ходити. А так, по-моєму, тільки шкода. Нічого не чекаю від них. Напевно, я занадто совісний, тому й прийшов сьогодні», - посміхаючись, каже чоловік.

А ось його сусідка, 26-річна Юлія, навпаки, вважає, що після обрання нового парламенту життя українців поліпшиться. «Думаю, скоро все у нас налагодиться і буде добре. До речі, я рада, що мешканці Донбасу не зможуть повноцінно проголосувати. Не в образу їм, але, можливо, це на краще», - каже дівчина.

25-річний львів'янин Андрій упевнений, що оновлення влади піде на користь країні. «Взагалі було б добре, якщо б у Раду балотувалися тільки нові люди. Ті, хто ще жодного разу не був у політиці. Хоча, можливо, це й неправильно. Я не довіряю жодній із партій, але все-таки сподіваюся, що щось зміниться на краще», - вважає молодий чоловік.

Варто визнати, що особливого ажіотажу на дільницях не було. Людям не доводилося стояти в чергах і чекати, коли вони отримають свій бюлетень.

Голос Донбасу

А ось мешканці Донбасу не покладають особливих надій на оновлений парламент у питанні стабілізації ситуації в Україні. Багато із них так і не потрапили на виборчі дільниці. Хтось - через те, що у деяких містах вони так і не відкрилися. А хтось просто вирішив, що голосувати немає за кого, і залишився вдома.

«У місті зараз тихо. Підприємства повністю почали працювати. Сьогодні ж люди відпочивають, як у звичайний вихідний день. Та й у цілому, настрій у містян досить спокійний. Виборчі дільниці не відкрилися. Але люди, власне, особливо й не збиралися йти голосувати. Передвиборної агітації у нас теж не було. Та й про вибори особливо розмови не велися. Особисто я, якщо б навіть у нас вони проходили, не пішов би голосувати. Немає з кого вибирати. Всі сидять на грошах, кому потрібен простий народ?» - пояснює свою позицію Микола з Єнакієвого Донецької області, міста, яке не підконтрольне українській влади.

Не голосують і в Харцизьку (ще один не підконтрольне українській владі місто в Донецькій області. - Ред.). «У місті тихо. Воєнні дії не ведуться. Вже другий тиждень працюємо. Ніякого голосування немає. Люди і не збираються нікуди йти. У нас навіть не було передвиборної агітації», - розповідає Олександр.

«У нас дільниці так і не відкрилися. Наша територія не контролюється українською владою. Однак ситуація у нас спокійна. Вважаю, що ці вибори недоречні. Для початку потрібно припинити всі воєнні дії, а потім уже вирішувати, як бути з проведенням виборів. Оскільки вже влада говорить про те, що ми єдина Україна і єдиний народ, то новий парламент повинен обиратися всіма, а не частиною регіонів. А так виходить, що жителі нашого регіону знову залишаються не при справах. По-моєму, це ще більше погіршує ситуацію», - скаржиться Людмила, мешканка одного з міст Донецької області.

Що ж стосується міст Донбасу, територія яких контролюється українською армією, то тут думки людей мало чим відрізняються від мешканців міст, що входять у так звані «ДНР» і «ЛНР».

«У нас виборчі дільниці відкриті. Є українські війська, але обстановка спокійна. Однак люди теж в сум'ятті. Не знають, як їм бути. Багато хто сумнівається в тому, йти чи не йти на виборчу дільницю. Багато хто не знає, за кого їм голосувати. Сказати, що передвиборна кампанія у нас була великою і бурхливою, не можу», - каже Ганна, мешканка одного з селищ Луганської області.

А ось, наприклад, думка Андрія щодо явки виборців на Донбасі кардинально відрізняється від думки Президента.

«У нас відкрилися виборчі дільниці. Однак люди йдуть дуже мляво голосувати. Я б оцінив явку десь в 3%. Основна маса населення у нас не визнає нинішню українську владу. Тому за кого можна голосувати?» - запитує хлопець, житель одного з селищ під Волновахою.

Дещо іншої думки дотримуються люди, які змушені були виїхати з Донбасу. Вони голосували в інших містах. У Запоріжжі, Києві, Дніпропетровську.

Так, Олег з Донецька, а тепер живе в Запоріжжі. Він вважає, що йти голосувати потрібно, оскільки саме сьогоднішній вибір може вирішити долю його рідного міста. «Зараз більшість жителів Донбасу дуже агресивно налаштовані. Я їх розумію і певною мірою підтримую. Але ніколи не треба здаватися. Слід пробувати нове. У мене, можливо, десь дуже глибоко в душі, живе надія на те, що скоро життя мого улюбленого рідного міста повернеться в мирне русло. Звичайно, з допомогою нового парламенту», - вважає чоловік.

Проголосувала на позачергових парламентських виборах і Ольга, координатор центру для переселенців у Коцюбинському.

«Ми вже проголосували. Все пройшло добре, ніяких проблем, наскільки мені відомо, не було. Для нас, переселенців, був приготований окремий список. Щоправда, там була свого роду агітація за певних людей, але кожен із нас дотримувався своєї думки», - розповідає жінка.

Що ж, чи зможе нова Верховна Рада виправдати надії українців, покаже час. А поки рахуємо голоси і чекаємо результатів!

Дарина Шварцман, Олена Бабич, Тетяна Мацур, Валентина Дудко, фото Олексій Мукальський, ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

весна/осень
1479 грн.