Представляючи на прес-конференції «Стратегія-2020» концепцію реформ, Президент України чітко заявив, що з усіх реформ головною вважає судову. І з цим складно не погодитися, оскільки беззаконня не просто розбещує владу - воно вбиває віру в справедливість і порядок, паралізуючи тим самим у громадян волю до суспільно корисної активності. А без цієї волі жодна держава світу ще не здійснювала ривка в гідне майбутнє.

Трохи про люстрацію

Українські суди стоять перед тривалим і болісним періодом очищення. На зміну тотальній корупції, телефонному праву і відвертій зневазі до процесуальних і правових норм має прийти служіння букві закону. І, судячи з усього, в цьому процесі очищення далеко не всі теперішні служителі Феміди пройдуть тест на професійну придатність.

Однак за всього бажання швидких змін дуже важливо не піти на поводу у емоцій. Наша недавня історія наочно показує, що гасло «до основ, а затим» легко реалізується виключно в першій частині. Тоді як з другою зазвичай виникають серйозні проблеми. Тому теза про невідкладну і тотальну люстрацію суддівського корпусу, незважаючи на всю її привабливість, потребує певних обмежень.

По-перше, повинна бути максимально дотримано правова чистота процедури кадрової чистки. Оскільки дорога до правового пекла вистелена не лише благими побажаннями, але і «революційною доцільністю». По-друге, основна частина суддівського корпусу повинна отримати право на «випробувальний термін». Його суть проста - відтепер всі судові розгляди повинні перетворитися на публічний тест на право збереження суддівської мантії. І кожен суддя, котрий здасть цей іспит, отримає право на «умовну амністію», чинну до наступного сумнівного рішення.

Таким чином, ми, з одного боку, отримаємо можливість зберегти професійний кістяк судової системи, надавши шанс всім її працівникам, які стали на шлях виправлення. А, з іншого боку, відпаде необхідність у створенні спеціальних люстраційних органів, які в наших далеко не однозначних реаліях ризикують перетворитися на контори з продажу суддівських індульгенцій». Потенційним люстратором судової системи за фактом зможе стати будь-яка фізична або юридична особа, що перебуває нині в процесі судочинства. І цілком конкретний особистий інтерес домогтися справедливого рішення стане найкращим мотивувальним фактором.

Кривосуддя, що затяглося

Історія ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» - це нескінченна низка судових розглядів, що стала нехай і не найяскравішою, але вельми показовою ілюстрацією такого ємного поняття як «правове свавілля». За 20 років свого існування це підприємство «відзначилося» на ниві всіх можливих негативних подій - від кидка іноземних інвесторів до судової тяганини з приводу повернення комунального і банківського кредиту. Так що з точки зору перипетій господарювання готель «Либідь» цілком можна було б перейменувати в «Гидке каченя».

Ось лише деякі ключові віхи цієї «славетної історії» у викладі провідних українських медіа.

«Зеркало недели», 2003 рік: «У березні 2001 року правління готелю зуміло поставити досі неперевершений рекорд в історії українського корпоративного управління. Воно примудрилося провести збори акціонерів, взагалі усунувши від участі в ньому власників контрольного пакету акцій» (інвестфонд NCH Advisors, США - авт.). «Для того щоб домогтися визнання зборів нелегітимними, незважаючи на абсолютну очевидність ситуації, знадобилися серія судів і два з половиною роки. Справа пройшла і через Верховний суд, і через Вищий апеляційний суд».

«Экономические известия», 2007 рік: «Готель «Либідь» готується до чергового суду з мерією Києва. Вісім років тому «Либідь» позичила в управління готельного господарства столиці 12 млн грн, які повинна була повернути фірма «Купава» - покупець 36,32% акцій готелю. Повернення боргу оформили як фінансову інвестицію, та «Либідь» залишилася без грошей, але з судом: мерія через суд вимагає повернення боргу з відсотками».

«Деловая столица», 2010 рік: «ВАТ «Сведбанк» незабаром може долучитися до готельної справи. Це станеться у випадку визнання за ним в судах права власності на майновий комплекс готелю «Либідь», що перебуває у банківській заставі... «Сведбанк» затіяв судовий розгляд у травні, звернувшись до Госпсуду Києва з вимогою стягнути на свою користь майновий комплекс, що належить ВАТ «Либідь»... Це майно є предметом застави за позикою, яку банкіри надали готельєрам у вересні 2006 р. двома траншами на загальну суму $12,2 млн»

Нині естафету судових тяжб з господарями ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» підхопило ПАТ «Омега банк», яке є правонаступником прав вимоги, які належали ВАТ «Сведбанк». Однак, попри всю зовнішню однозначність ситуації (борг не погашений, договір застави майна діє, позов щодо визнання рішення про взяття кредиту та передачі майна в іпотеку недійсним залишено без задоволення), судовий віз і нині там. Керівництво готелю досі рулить своїм закладеним «господарством», подаючи все нові і нові зустрічні позови, судді передають справи один одного і ходять у відпустки, порушуючи графік призначених засідань, а банкіри б'ються головою об стіну українського кривосуддя.

Чергові засідання в судах різних інстанцій призначені на жовтень. У зв'язку з чим наші пропозиції про «випробувальний термін» і «умовну амністію» як інструменти люстрації суддівського корпусу представляються більш ніж актуальними. Ау, банкіри, ну що, покажете приклад пересічним громадянам, як потрібно вичищати корупцію і беззаконня з судів?! Чи таки мають рацію ті, хто покладається на дієвість «сміттєвої люстрації»?!

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

174