Реформа системи охорони здоров'я, розпочата в 2012 році, передбачає впровадження практики сімейної медицини. Сьогодні медустанови уже працюють за цією схемою. За найменшого нездужання пацієнт вирушає до свого лікаря, який має визначити оптимальний варіант лікування: самостійно поставити діагноз і виписати призначення, або спрямувати до вузькопрофільного спеціаліста.

Що ж робити пацієнтові, якщо терапевт поставив один діагноз, а лікар другої ланки - інший, виписавши при цьому різні призначення? І це за нинішніх цін на ліки... В цьому питанні вирішив розібратися ForUm.

Як буває?

«Відчувши сильний біль у горлі, я пішла в поліклініку. Лікар-терапевт поставив мені діагноз: фарингіт. Виписав перелік медикаментів і, відповідно, призначив дату наступного прийому. При цьому порекомендував цього ж дня сходити на консультацію до ЛОРа. Я не пошкодувала часу і пішла», - розповідає Ганна з Києва.

Здавалося б, історія проста, як день. Якби не одне «але»: отоларинголог поставив пацієнтці інший діагноз, виявивши ангіну. Відповідно, був призначений новий курс лікування. Примітно, що списки ліків, прописаних лікарями, були абсолютно різними.

«Чіткої відповіді на запитання про те, чиїх мені рекомендацій все ж дотримуватися, я так і не отримала від ЛОРа. Але вирішила все ж пити ті таблетки, які мені прописав саме він, все ж лікар вузького профілю і до нього більше довіри», - каже дівчина.

За словами Ганни, наступного прийому лікар не призначив. А через кілька днів на прийомі у терапевта з'ясувалося, що той був упевнений: пацієнтка дотримується саме його рекомендацій.

«Виходить, що лікар-терапевт і ЛОР між собою ніяк не координують роботу?», - запитує киянка.

Разом із тим, виникає ще низка інших питань: за ким із лікарів, згідно з новими правилами, все ж останнє слово в призначенні курсу лікування? Адже, приміром, людина похилого віку, через доброту душевну і довіру до медиків, могла би відразу вирушити в аптеку з двома абсолютно різними переліками ліків і лікуватися від недуги, ковтаючи пігулки з двох пакетів.

Як має бути?

Отже, як же має виглядати система в ідеалі? Головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров'я з терапії Київської міської державної адміністрації Людмила Алентьєва пояснила: лікар первинної ланки на основі скарг пацієнта встановлює попередній діагноз і призначає лікування, якого потребує хворий у цей момент. Він, дійсно, може відправити пацієнта на консультацію або обстеження до спеціаліста вузького профілю для уточнення діагнозу.

Але! Найважливіше, що, мабуть, не було зроблено у випадку Ганни, терапевт має враховувати консультативний висновок вузькопрофільного лікаря. Іншими словами, відправивши пацієнта на консультацію, в ході наступного прийому терапевт зобов'язаний поцікавитися, скористався цією рекомендацією хворий чи ні.

Якщо ж хворий продовжує лікування у фахівця вузького профілю, то він дотримується тільки його рекомендацій.

В кінцевому підсумку висновок напрошується один: потрібно бути уважнішими і наполегливішими. Це у пацієнта здоров'я одне, а для лікаря він усього лише черговий хворий, який прийшов на прийом. Лікар може впевнитися, що пацієнт чітко виконує саме його приписи, а може цього і не зробити. Пацієнту нічого не заважає після консультації зайти до свого лікаря і повідомити про те, що порекомендував фахівець вузького профілю, і наполягти на тому, щоб терапевт скоригував план лікування з урахуванням усіх обставин. І вже точно не варто ковтати все, що вам прописали - і на ліках розоритеся, і залишки здоров'я втратите.

Тетяна Мацур, ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

66