Розмови про те, що у світі процвітає трудове рабство, більшість сприймає як вигадки сценаристів гостросюжетних фільмів. На жаль, але статистика рубає подібні висновки під корінь. Жити за принципом «хто не працює - той їсть» так і не розучилися, незважаючи на те, що кріпосне право скасували майже двісті років тому.

У представництві Міжнародної організації з міграції в Україні (МОМ) зазначають, що українці недооцінюють ризиків потрапити на хитрощі злочинців і стати жертвою трудового рабства, причому як за межами України, так і на території держави. Відповідно до одного з останніх досліджень представництва МОМ в Україні, 70% населення України повністю виключає можливість потрапляння в ситуацію торгівлі людьми. Тим часом, експлуатація безкоштовної робочої сили нині виходить на перші позиції серед низки порушень прав людини. І якщо раніше потенційними жертвами вважалися виключно жінки, то тепер під «приціл» чорного бізнесу все частіше потрапляють чоловіки. «Наша статистика свідчить про те, що з 2010 року від примусової праці страждає більше людей, ніж від сексуальної експлуатації», - коментує ситуацію Варвара Жлуктенко, прес-секретар представництва Міжнародної організації з міграції в Україні.

У Міністерстві внутрішніх справ України кажуть, що торгівля людьми залишається одним з найбільш небезпечних видів міжнародного злочинного бізнесу. Більш того, він підвладний еволюції - створюються нові злочинні схеми з метою протистояння діям правоохоронних органів. Начальник Управління по зв'язках з громадськістю МВС України Володимир Поліщук також акцентує на тому, що все більшого поширення отримують форми торгівлі людьми, які не пов'язані із сексуальною експлуатацією - це трудова експлуатація та вилучення органів.
 
«Рабська» арифметика

Згідно з даними, які ForUm'у вдалося отримати в українському представництві Міжнародної організації з міграції, з 2007 по 2012 роки кількість українців, які постраждали від трудової експлуатації, становить 2835 осіб. Якщо брати окремо нинішній рік - це 424 людини. Варто зазначити, що це ті громадяни, які одержували допомогу в рамках програми Міжнародної організації з міграції. Тому, не виключено, що цифра може бути значно більша, враховуючи, що не всі потерпілі звертаються за допомогою.

Найбільшим «попитом» безкоштовна українська трудова сила користується в сусідній Російській Федерації. Тільки за цей рік більше половини потерпілих - 271 людина, які у результаті знаходилися під піклуванням представництва МОМ в Україні, виявилися в трудовому рабстві у Росії. За останні п'ять років працювати там, у кращому випадку, за «спасибі», довелося 1643 громадянам України. Наступна на черзі Польща: 481 українець був завербований злочинцями з 2007 по 2012 рр. Замикає трійку лідерів, на диво, сама Україна.
 
Лише за цей рік, за даними представництва Міжнародної організації з міграції, в Україні були продані в трудове рабство 80 осіб. З 2007 по нинішній рік таких у представництві МОМ в Україні нарахували 170. «Причому, на території нашої країни потрапляють у трудове рабство також іноземці. Наприклад, нам відомі випадки, коли громадян Молдови та Азербайджану експлуатували господарі приватних сільськогосподарських підприємств, узбеки і пакистанці ставали рабами на приватних підприємствах з видобутку та обробки граніту, китайці - у приватних будівельних фірмах, жінки з Киргизстану - на приватних швейних фабриках в Україні», - розповідає Варвара Жлуктенко.

У той же час, згідно з даними МОМ, за останні два роки не було зафіксовано випадків трудової експлуатації українців на території Чехії, Австрії та Туреччини, які раніше займали достатньо високі позиції в рейтингу країн призначення торгівлі українськими громадянами з метою примусової праці. Тим часом у списку країн призначення з'являються і нові позиції: так, нещодавно 72 українці постраждали від трудової експлуатації в Іраку.
 
Подібну закономірність підтверджують і в МВС. Крім того, у держвідомстві вказують також на той факт, що серед сучасних світових тенденцій торгівлі людьми спостерігається і така, коли країни походження і транзиту стають країнами призначення, зростає внутрішня торгівля з сільської місцевості в мегаполіси. «Україна є країною походження, транзиту і призначення для чоловіків, жінок і дітей, які вивозяться за кордон з метою комерційної сексуальної експлуатації та примусової праці», - підкреслює Володимир Поліщук.

Ринок рабської праці достатком не відрізняється, але робота, до якої примушують жертв, не з легких. Переважно людей відправляють на будівництво, задіють в сільському господарстві та на виробництві. За цей рік правоохоронцями у межах України викрито низку резонансних злочинів у цій сфері. Так, наприклад, на Волині, злочинне угруповання експлуатувало вісьмох громадян із Закарпатської області на сортуванні побутових відходів на одному зі звалищ регіону. Подібний злочин було також розкрито на території Луганської області, де під загрозою фізичної розправи людей примушували до сільськогосподарських робіт.

Безсумнівно, що у таких справах вигідніше використовувати чоловіків. Це розуміють і злочинці: з 424 осіб, які попалися на їхню «вудку» за нинішній рік, 297 - представники сильної статі.
Вивчивши статистику, ForUm вирішив розвідати про причини таких гнітючих цифр, а також дізнався, як убезпечити себе і своїх близьких від недбайливих роботодавців.

Не все те золото, що блищить

Впадати в паніку після побачених показників не варто. Якщо ви зібралися заробити за кордоном, краще вже приділити увагу тому, які права за вами закріплені, які ситуації вже виникали і оцінити те, що пропонують вам посередники з пошуку іноземних роботодавців. Адже одне із «зерен» проблеми трудового рабства, насправді, криється у простому: юридичній неграмотності громадян. Фахівці в один голос заявляють, що головними передумовами виявитися закордонним холопом, є низька інформованість населення, незнання законодавства, довірливість і, як наслідок, - схильність недооцінювати можливі ризики. Крім того, трапляються ситуації, коли людина в емоційному розладі через соціально-економічні проблеми, що виникли, готова вірити всьому і всім. Ось і виходить, що «хвіст крутить собакою».

Людей, які прагнуть заробити за межами країни, вербувальники, як правило, підкуповують принадними умовами працевлаштування за кордоном: легальний статус, висока заробітна плата, допомога з візою, проїзд, проживання та іноді харчування - за рахунок роботодавця. Але тут важливо пам'ятати, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Насправді ж, у більшості подібних випадків, за словами Варвари Жлуктенко, після підписання договору людей перевозять в країну - на місце призначення, і вже там вони дізнаються про справжні умови роботи. «Непоодинокі випадки, коли під час переїзду на місце роботи у людей ще в автобусі збирають паспорти і мобільні телефони, щоб обмежити їх свободу пересування і контакти з близькими», - розповідає вона.

На сьогоднішній день експерти виділяють низку протизаконних схем, навіть сценаріїв, до яких найчастіше вдаються злочинці, заманюючи українців на роботу. Усі вони відрізняються грандіозними обіцянками, повіривши яким, отримуєш такі ж за масштабом проблеми. Крім того, найчастіше вони стосуються не тільки нелегального вивезення людей за кордон, але й «розведення» потерпілих на гроші. У представництві МОМ в Україні розповідають, що бувають випадки, коли посередники з пошуку зарубіжних роботодавців обіцяють допомогу в працевлаштуванні, а насправді, в контракті йдеться лише про надання інформаційно-консультативних послуг, за які доводиться викласти від 500 до 2000 доларів США, іноді оплата досягає і 3000 доларів, у розрахунку на одного клієнта. Часто громадян засипають розповідями про те, що компанія-посередник готова оформити для них робочу візу. Вірити подібним обіцянкам не варто, оскільки зробити це, як правило, неможливо, так само, як і обміняти за кордоном туристичну візу на робочу.

Перспективи швидкого працевлаштування, теж досить сумнівні. Як пояснюють у представництві Міжнародної організації з міграції в Україні, легальне працевлаштування за кордоном вимагає дотримання багатьох процедур, які прописані в законодавстві тієї країни, в яку збирається виїжджати людина. Часом, всі формальності займають від трьох місяців до року. Нелегальне працевлаштування, звичайно, не вимагає такої паперової тяганини, проходження десятків інстанцій, але стає запорукою того, щоб жити з постійним побоюванням, що можеш бути заарештованим. Робітники-нелегали, по суті, стають залежними від роботодавця. Найчастіше, саме їх змушують працювати в жахливих умовах і на шкідливому виробництві, жити в бараках, обмежують свободу пересування.
Так що, перш ніж сліпо вірити обіцянкам про казкові перспективи, запитайте себе: «А чи не купую я кота в мішку»?

Довіряй, але перевіряй

«Замість того, щоб йти на поводу у шахраїв, варто реалістично оцінити перспективи потенційної роботи за кордоном. Необхідно зібрати якомога більше інформації про роботодавця через формальні і неформальні джерела: Міністерство соціальної політики України, посольство країни в Україні, Інтернет. Слід уважно ознайомитися з трудовим договором і в разі сумнівів подзвонити на Національну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів», - радить прес-секретар представництва МОМ в Україні.

Фахівці сфери юриспруденції, зі свого боку, також наполягають на серйозному вивченні всієї документації, перш ніж підписувати її і, вже тим більше, виїжджати з країни. За словами юриста, правозахисника Тетяни Яблонської, трудові відносини повинні бути чітко обумовлені документально. «Якщо не хочеш бути обдуреним, попроси документи. Дізнайся, наскільки легально працює ця фірма, який її стан, як вона організована, чи зареєстрована вона в Мін'юсті і які види діяльності у них обумовлені при отриманні ліцензії», - говорить юрист.

Тим більше, що зробити це не так уже й складно. Як запевнили у представництві МОМ в Україні, отримати інформацію про агентство, що пропонує послуги працевлаштування, і дізнатися, чи має компанія-посередник справжню ліцензію Мінсоцполітики України на ведення діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, можна, зателефонувавши до Міністерства соціальної політики. Там же можна уточнити, на які країни розповсюджується ліцензія посередника.

За даними Міністерства соціальної політики, в Україні зареєстровано 665 таких суб'єктів, які мають ліцензію. Щорічно, використовуючи послуги цих посередників, за кордоном працевлаштовується понад 80 тисяч громадян України.

І навіть, якщо компанія працює легально, все одно варто бути насторожі. Юристи радять велику увагу приділити трудову договору. За словами експертів, варто звертати увагу на дрібниці - аж до пропущених рядків у документі, які можуть бути дозаповнені після підписання. Важливо також те, щоб він був складений зрозумілою мовою.

Втім, бути «напоготові» потрібно не лише тоді, коли є наміри виїхати працювати за кордон. Через те, що і на території України все частіше стали виявлятися випадки експлуатації людей як безкоштовної робочої сили, потрібно також скрупульозно підходити до питанням легальності та нелегальності працевлаштування.

«Перш ніж підписувати трудовий договір, бажано, щоб його подивився якийсь грамотний адвокат, щоб там не містилися підводні камені», - підкреслює Тетяна Яблонська. Фахівці також нагадують, що трудовий договір підписується між працівником і роботодавцем, але ніяк не між працівником і посередником, а після його підписання, на руках у обох сторін повинно залишитися по одному примірнику з усіма підписами. «Пропозиції виїзду за кордон без трудового контракту, найчастіше спричиняють нелегальне працевлаштування і підвищують ризик потрапити в рабство», - говорить Варвара Жлуктенко.

Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих?

Навіть, якщо людина перебуває в країні нелегально, це не позбавляє її права звернутися за допомогою в консульство або посольство України в іншій державі. У цьому випадку головне, щоб знайшлася можливість дістатися туди, вивільнившись від нагляду роботодавця. Шукати допомогу також можна в державних і недержавних організаціях, які допомагають мігрантам і потерпілим від торгівлі людьми, в місцевих правоохоронних органах, організаціях української діаспори, громадських та релігійних організаціях. Руку допомоги готові протягнути у Міністерстві закордонних справ України, Міжнародної організації з міграції та Міжнародної організації проти жіночого рабства.

У свою чергу в Міністерстві соціальної політики розповідають, що за комплексною допомогою: психологічною, соціально-педагогічною, соціально-медичною, юридичною та інформаційною можна звертатися також у центри соціально-психологічної допомоги. Вони функціонують у 20 областях України. Деякий час, постраждалі можуть навіть пожити там.

Крім того, з 1 січня 2013 року набирає чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми». Відповідно до неї, люди, що стали жертвами торгівлі людьми, зможуть отримати матеріальну допомогу.

«Виплата матеріальної допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту населення одноразово в розмірі прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб (діти з шести років до 18 років, працездатні особи, особи, які втратили працездатність), встановленої на момент звернення особи за матеріальною допомогою», - пояснюють у Мінсоцполітики.

У МВС запевняють, що на сьогодні, при отриманні правоохоронними органами інформації про випадки потрапляння громадян України в трудове рабство, у тому числі за кордоном, відразу починаються проводитися відповідні оперативно-розшукові заходи працівниками підрозділів по боротьбі з торгівлею людьми ОВС та Робочого апарату Укрбюро Інтерполу в Україні.

Для довідки:

Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів в Україні). Консультації надаються безкоштовно та конфіденційно.

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1037